Мученики Юліан, Маркіян, Іван, Яків, Олексій, Димитрій, Фотій, Петро, Леонтій, Марія патрикія, протоспафарій Григорій та інші постраждали за святі ікони в 730 році при імператорі іконоборці Левові Ісаврянині (717-741). Імператор кинув з патріаршого престолу святого Патріарха Германа (715-730) і послав його в ув'язнення, а на патріарший престол незаконно звів іконоборця Анастасія (730-753). За імператорським указом всі ікони повинні були бути вилучені з храмів і будинків і знищені. У Константинополі над так званими "мідними" воротами з часів святого благовірного царя Костянтина Великого (324-337) була укріплена чудотворна ікона Спасителя, зроблена з міді. Цю ікону імператор і Патріарх Анастасій наказали зняти. Воїн приставив драбину і вліз нагору, щоб зняти ікону. Народ, що збігся, обурився цим святотатством. Серед натовпу перебувала патриціанка (патрикія) Марія, жінка знатного роду; вона, а слідом за нею і багато інших кинулися до драбини і потягнули її від стіни, щоб не дати воїну доторкнутися до ікони. Драбина обрушилася, воїн, що стояв на ній, впав і розбився на смерть. Це було 19 січня 730 року. У захисті ікони взяли участь також протоспафарій (начальник воїнів) Григорій та преподобномучениця діва Феодосія (пам'ять 29 травня). Дізнавшись про це, імператор зразу ж наказав вбити безліч православних, імена і чисельність яких знає лише Господь. Мученицьку смерть прийняв і протоспафарій Григорій. Але деякі православні з знаті - Юліан, Маркіян, Іван, Яків, Олексій, Димитрій, Леонтій, Фотій і Петро - були кинуті до в'язниці і містилися там близько 8 місяців, кожен день приймаючи по 500 ударів; силою Христовою вони в цих муках залишалися живими і мужньо переносили страждання. За наказом імператора їм спалили обличчя розпеченим залізом і відрубали голови. Свята Марія патрикія, яка не була поміщена у в'язницю, дізнавшись про майбутню страту, добровільно прийняла мученицький спочинок. Тіла мучеників були закопані в пелагієвій місцевості поблизу храму святого мученика Феодора і знайдені нетлінними через 139 років.