Преподобномученик Симон Воломський, в миру Симеон, син селянина Михайла з-під Волоколамська, народився в 1586 році. У 24-річному віці, після довгого паломництва по православних монастирях, він прийняв постриг у Пінегській Макаріївській обителі, а в 1613 році оселився в 80 верстах на північний захід від Устюга на річці Кічмензі, у Воломському лісі.

Тут він п'ять років прожив один, далеко від людей; харчувався овочами, які сам вирощував, та іноді просив хліб в будь-якому селищі. Коли до нього стали збиратися любителі мовчазного життя, преподобний Симон, по грамоті царя Михайла Феодоровича і з благословення Ростовського митрополита Варлаама, збудував храм на честь Хреста Господнього, а в 1620 році був поставлений настоятелем заснованої ним обителі.

Суворий подвижник, який служив для всіх прикладом чесноти, працьовитості, посту та молитви, був підступно вбитий у своєму монастирі 25 липня 1641 року. Тіло преподобного Симона з честю поховано в лівій стороні спорудженого ним храму.

Шанування преподобного почалося в 1646 році після благодатних проявів, засвідчених від його мощів. Житіє складено у ХVII столітті.