Мученик Андрій Стратилат був воєначальником в римських військах за правління імператора Максиміана (284-305). За його хоробрість, непереможність і справедливість святий був улюбленцем в римських військах. Коли численне перське військо вторглося в сірійські межі, правитель Антіох доручив святому Андрію керівництво римськими військами, давши йому титул "Стратилат", тобто головнокомандуючий.

Святий Андрій вибрав собі невеликий загін хоробрих воїнів і виступив назустріч супротивнику. Його воїни були язичниками. Сам святий Андрій ще не приймав Хрещення, але увірував в Ісуса Христа. Перед битвою він переконував воїнів, що язичницькі боги - біси і допомоги в битві надати не можуть. Він проповідував їм Ісуса Христа, всесильного Бога Неба і землі, що подає допомогу всім віруючим в Нього. Воїни пішли на бій, закликаючи на допомогу Спасителя. Невеликий загін спричинив втечу численного війська персів. Святий Андрій повернувся з походу зі славою, здобувши повну перемогу.

Але заздрісники донесли правителеві Антіоху, що він - християнин, який навернув у свою віру підлеглих воїнів. Святий Андрій був викликаний на суд, і там він підтвердив свою віру в Христа. За це його піддали тортурам. Він сам ліг на розпечене мідне ложе, і, як тільки звернувся за допомогою до Господа, ложе охололо. Воїнів розіп'яли на деревах, але жоден з них не відрікся від Христа. Заточивши святих до в'язниць, Антіох послав донесення імператору, не наважуючись сам віддати на смерть прославленого переможця. Імператор знав, як військо любило святого Андрія, і, побоюючись обурення, послав наказ звільнити мучеників, а таємно велів під будь-яким приводом стратити кожного нарізно.

Звільнившись, святий Андрій разом з дружиною воїнів прийшов у місто Тарс. Там їх хрестив місцевий єпископ Петро і єпископ Верійський Нон. Потім воїни перейшли в місцевість Таксанати. Антіох написав листа передавши намісникові Килікійської області Селевку, щоб той під виглядом погоні за дружиною святого Андрія, як такої що втратила прапори наздогнав їх і повбивав. Селевк наздогнав мучеників, що зупинилися в ущелинах гори Тавра, де їм за об'явленням належало постраждати.

Святий Андрій, називаючи воїнів своїми братами та дітьми, закликав їх не боятися смерті. Він молився за всіх, хто буде шанувати їх пам'ять, і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їх кров. Під час цієї молитви беззбройні мученики були усечені мечами († бл. 302). В ту ж мить із землі забило джерело. Єпископи Петро і Нон, які з кліриками таємно слідували за дружиною святого Андрія, поховали їх тіла. Один з кліриків, з давнього часу страждав від злого духа, напився з джерела води і відразу зцілився. Поголос про це рознісся серед навколишніх жителів, і вони стали приходити до джерела, та й, за молитвами святого Андрія і постраждалих з ним 2593 мучеників, отримували благодатну допомогу від Бога.