Донська ікона Пресвятої Богородиці була написана Феофаном Греком. У день Куликовської битви (8 вересня 1380, на свято Різдва Пресвятої Богородиці) ікона знаходилася серед руського війська, подаючи йому допомогу, а після перемоги була передана донськими козаками в дар великому князю Димитрію Донському (1363-1389), який переніс її до Москви.

Ікона знаходилася спочатку в Успенському соборі Кремля, а потім у Благовіщенському (нині ікона перебуває в Державній Третьяковській галереї). У пам'ять перемоги на берегах Дону вона отримала найменування Донської.

У 1591 році кримський царевич Нурадін і його брат Мурат-Гірей з численним військом вторглися на Русь, і, підступах до Москви, розташувалися на Воробйових горах. Для захисту від ворогів навколо Москви був здійснений хресний хід з Донською іконою Пресвятої Богородиці.

У день битви вона перебувала у похідній церкві серед військових рядів і сполошила татар аж до втечі. У подяку Пресвятій Богородиці за Її милість, явлену через Донську ікону, в 1592 році на тому місці, де вона стояла серед воїнів, був заснований Донський монастир, у якому була поставлена чудотворна ікона та встановлено здійснювати святкування 1 вересня.