Святитель Калиник, Патріарх Константинопольський (693-705), спочатку був пресвітером в храмі Пресвятої Богородиці у Влахерні, а в 693 році, після смерті Патріарха Павла (686-693), був зведений на престол Константинопольський. У той час царював жорстокий Юстиніан II (685-695). Він звів споруду палацу поблизу самої церкви Пресвятої Богородиці і вирішив зруйнувати її. Імператор наказав Патріарху Калинику дати благословення на розбирання храму. Патріарх відповів, що має молитви лише на спорудження храмів, а не на руйнацію. Коли храм був зруйнований, він зі сльозами вигукнув: "Слава Тобі, Господи, що терпить все".

Незабаром Юстиніана спіткало покарання Боже. Він був повалений з престолу і засланий в ув'язнення до Херсона, де йому відрізали ніс (чому він і отримав прізвисько "Коротконосий"). На престол вступив Леонтій (695-698). Через 10 років Юстиніан втік зі свого ув'язнення, зібрав військо і підступив до Константинополя. Він обіцяв Патріарху і імператору, що, увійшовши до міста, нікому не заподіє ніякого лиха, і дав у тому клятву перед Хрестом, Євангелієм та Святими Тайнами. Однак, увійшовши до Константинополя, він одразу порушив клятву і почав винищувати іменитих громадян і народ, а імператора обезголовив.

Святішого Патріарха Калиника наказав схопити, виколоти йому очі, відрізати язик та ніс і замурувати живого в кам'яній стіні в Римі. Через 40 днів загородження відпало, святитель Калиник був знайдений живим, хоча від знемоги він ледве дихав і через 4 дні помер († 705). Папі Римському Івану VI (701-705) у віщому сні з'явилися апостоли Петро і Павло, і веліли поховати святителя Калиника в Апостольській церкві в Римі.