Святителі Олександр, Іван та Павло, Патріархи Константинопольські, жили в різний час, але всім їм довелося зіткнутися з діями єретиків, які спотворювали вчення Церкви. Святий Олександр (325-340) був хорєпископом (вікарієм) при першому Патріарсі Константинопольському, святителі Митрофані (315-325), та зважаючи на старість заміщав його на Першому Вселенському Соборі в Нікеї проти аріан (325). Перед смертю святитель Митрофан заповідав обрати на Константинопольський престол свого вікарія.

У той час Святійшому Патріарху Олександру доводилося боротися з аріанами і з язичниками. Одного разу в суперечці з язичницьким філософом святитель сказав йому: "Іменем Господа нашого Ісуса Христа наказую тобі замовкнути!", І язичник зненацька став німим. Коли ж він висловив знаками визнання у хибності своїх переконань й переконання в істинності християнського вчення, то мова повернулася до нього і він увірував у Христа з багатьма іншими філософами-язичниками.

За молитвами святителя Олександра був покараний єретик Арій. Він удавано погодився вступити в спілкування з православними і імператор, святий Костянтин Великий, призначив день прийняття Арія. Всю ніч молився святитель Олександр, просячи Господа не допустити, щоб єретик вступив у спілкування з Церквою. Вранці, коли Арій урочисто йшов до церкви, оточений царськими радниками і зброєносцем, на Констянтиновій площі він був вражений хворобою - нутро його розірвалося і нутрощі випали.

Святійший Патріарх Олександр, багато потрудившись, помер маючи 98 років в 340 році. Про нього згодом згадував в похвальному слові до жителів Константинополя святитель Григорій Богослов (Назіанзин) (пам'ять 25 січня).

Святитель Іван Посник (582-595) особливо згадується Церквою 15 вересня.

Святитель Павло, родом кіприянин, був поставлений Патріархом Константинопольським (780-784) при імператорі-іконоборці Левові IV Хазарі (775-780). Він був доброчесною і благочестивою, але боязкою людиною. Бачачи муки, які переносили православні за святі ікони, святитель приховував своє Православ'я та спілкувався з іконоборцями. Після смерті імператора Лева він хотів відновити вшанування ікон, але не зміг цього виконати, так як іконоборці вже сильно зміцнилися. Святитель зрозумів, що він не в силах керувати паствою, залишив патріарший престіл і таємно пішов у монастир святого Флора, де прийняв схиму. Він приніс покаяння в своєму мовчанні та спілкуванні з іконоборцями і висловився за необхідність скликання VIII Вселенського Собору для засудження іконоборчої єресі. На патріарший престол, за його порадою, був обраний святитель Тарасій (784-806), який був у той час першим царським радником. Помер святитель-схимник в 784 році.