Преподобний Йосиф, ігумен Волоцький, чудотворець (в миру Іван Санін) народився в сім'ї вотчинника, власника села Язвище Волоколамського князівства. Точна дата народження преподобного не встановлена, але більшість джерел вказує 1439/1440 роки. Прадід Йосифа - Саня (засновник прізвища) був родом з Литви. Про батьків преподобного Йосифа Івана і Марії звісток майже не збереглося, за винятком відомостей про те, що вони померли в чернецтві. Крім преподобного Йосифа у них було ще три сини: Вассіан, Акакій і Єлеазар. Вассіан і Акакій прийняли чернечий постриг. Згодом Вассіан став архієпископом Ростовським.

У віці семи років юнак Іван був відданий в навчання старця Волоколамського Хрестовоздвиженського монастиря Арсенія. За два роки він вивчив Святе Письмо і став читцем в монастирській церкві. У двадцять років Іван відвідав Тверський монастир Святого Сави, де познайомився з духовним наставником Варсонофієм, і «керуючись мудрою порадою і благословенням прозорливого і святого старця Варсонофія, прийшов єси в обитель преподобного Пафнутія і того ублагав єси прийняти тебе на послух» (Кондак 4).

У Борівському монастирі преподобний Пафнутій постриг юнака в чернецтво з ім'ям Йосиф. Вісімнадцять років провів преподобний Йосиф під керівництвом святого подвижника. Після переставлення свого вчителя він був призначений ігуменом Борівського монастиря, яким керував близько двох років. У цій обителі він увів чернечий статут, що викликало невдоволення деяких ченців. Преподобний Йосиф змушений був покинути обитель і вирушив у паломництво по Руських святинях. Так він опинився в Кирило-Білозерському монастирі. Тут він ще більше зміцнився в бажанні створити нову монашу спільножитність. З Кирило-Білозерського монастиря він пішов у Волоколамські межі, де в 1479 році при злитті річок Струги і Сестри у лісі заснував обитель Успіння Пресвятої Богородиці.

У своєму монастирі преподобний Йосиф увів найсуворіший гуртожиток і склав для нього власний статут, значна частина якого взята із Статуту преп. Ніла Сорського. Преподобний Йосиф виховав цілу школу ченців-подвижників. Багато пострижеників Йосифо-Волоколамського монастиря були архіпастирями і займали найважливіші кафедри Руської Церкви: митрополити Московські і всієї Русі Данило (1539) і святий Макарій (1563), архієпископ Вассіан Ростовський (1515), єпископи Симеон Суздальський (1515), Досифей Крутицький (1544) , Сава Крутицький, на прізвисько Чорний, Акакій Тверський, Вассіан Коломенський, святителі Казанські Гурій (1563) і Герман (1567), святитель Варсонофій, єпископ Тверський (1576).

На церковних Соборах 1490 і 1504 років преподобний Йосиф виступив з викриттям єресі жидівства, що виникла в Новгороді. Він рішуче домагався засудження нерозкаяних відступників. Крім основного його твору «Просвітитель», спрямованого проти цієї єресі, перу святого належать також 24 послання до різних осіб, коротка і широка редакції монастирського «Статуту».

Преподобний Йосиф преставився 22 вересня 1515 року і був похований біля вівтаря Успенського храму своєї обителі. Собором 1578 року преподобний Йосиф був зарахований Церквою до місцевошанованих святих, а у 1591 році - до загальноруських святих.