Міцні мережі апостольських ловів, чудова пам'ять Андрія і дивний спогад про мережі, які він вживав для ловів та для приєднання народів до віри Христової. Бо неводу, яким користувалися ці безсмертні мерці, ніколи не прорве забуття. Не зношуватимуться із часом знаряддя ловів, створені не людським мистецтвом, а Божою благодаттю. Хоча самі рибалки і пішли від нас, проте знаряддя, якими вони користувалися, або невід, яким охопили весь світ, ніколи не старіють. Коли вони закидають і витягують мережу, то бувають невидимими, проте мережі їхні виявляються повними. Не тростину вони взяли, яка тліє від часу, не льняні нитки, що зігнивають від старості, занурили вони у воду. Не гачок зробили вони, який з'їдає іржа, не принаду вони поклали на гачок, якою могли б приманювати рибу. Не на камені вони сиділи, об який плетуться води, не в човні, який розбиває хвилі, вони пливли. Не риб, єство безсловесне, вони вловили; але чудовим було те мистецтво, яке вони застосували, і знаряддя їхнє було новим і незвичайним. Бо замість тростини вживають проповідь, замість волосини - пам'ять, замість гачка - силу, замість принади - чудеса, замість каменя - небеса, з яких вони звершують такі лови; замість човна у них - вівтар, замість риб вони ловлять навіть самих царів, замість невода поширюють Євангеліє; замість мистецтва вони прикладають Божественну благодать; замість моря вони керують людським життям; замість сітей вони звикли користуватися хрестом, як неводом.

І хто бачив коли-небудь, щоб мертві рибалки ловили живих людей, як риб? О, велика сило Розіп'ятого! О, висока красо Божественної гідності! Нічого не може бути в житгі вищого, ніж висока апостольська благодать. Людське життя бачило багато справді дивного, що перевершує розум: бачило пролиту кров волаючу, і вбивство, що говорить без язика, і єство, що розділилося з собою через заздрість; бачило брата, що заподіює смерть єдиноутробному братові, і двері смерті, відкриті через виразку заздрості. Бачило цей ковчег Ноя не зануреним під час потопу світу і загибелі людського роду. Бачило старця, який озброївся, за вірою, проти своєї утроби, тобто сина, і того, який не був умертвлений, - принесений ніби в жертву. Бачило благословення, отримане через крадіж, і боротьбу Творця Бога з рабом. Бачило заздрість, що виникла між братами, і рабство, що виклопотало царство. Бачило приготований через сновидіння престол і зрадників брата, навернутих голодом. Бачило жезл, що творить чудеса, і купину, покриту вогнем, як росою. Бачило законодавця Мойсея, який стихіями повелівав. Бачило води, зроблені твердими подібно до каменя, глибоке море - нагим, шлях - раптово приготовленим і стовп, хмарний удень, вогненний уночі, дарований за вождя для безлічі людей. Бачило жезл, що проріс без землі. Бачило манну, замість хліба послану з неба (Вих. 16). Бачило сонце, зупинене людською молитвою, ніби вуздою, і зачаття пророка, виклопотане молитвами неплідної. Бачило жменю борошна, яка була більшою за житницю, і глек єлею, який був повніший джерел. Бачило колісницю, що лине у повітрі, і пророка, який був захоплений (на ній). Бачило потім, що кістки мертвого були ліками для повернення життя. Життя людське бачило багато такого великого і дивовижного; але те минуло, як трава, і загасло, як світильник при сході сонця. Ніколи не було нічого такого, якими були апостоли. Вони, будучи служителями Божого Слова, мали спілкування з Тим, Хто був втіленим, Хто, як Бог, не має образу. Вони пішли за Тим, Хто ходить, будучи всюдисущим. Возлежали разом з Тим, Хто не вміщається будь-яким містом. Чули голос Того, Хто сотворив словом усе. Вони обійняли язиком, ніби неводом, весь світ. Вони обійшли під час своїх подорожей кінці земного кола. Вони викоренили оману - як кукіль, порубали капища - як терня, знищили ідолів - як диких звірів, прогнали демонів - як вовків. Вони з'єднали Церкву - як стадо, зібрали православних - як пшеницю. Вони вирвали єресі - як плевели, висушили жидівство - як траву, грецькі статуї спалили вогнем - як рослини. Вони обробили людську природу хрестом - як плугом, і посіяли Слово Боже - як сім'я. Нарешті, всі їхні дії засяяли, як зірки. Тому Господь ясно сказав їм: "Ви - світло світу" (Мф. 5, 14). Бо схід для людини-християнина - Той, Хто народився від Діви. Ранок для нього - Той, Хто поклав початок хрещенню. Сяяння - благодать розіп'ятого Христа. Промені - це предивні язики. День - це майбутній вік. Полуденний час - той, у якому Господь був на самому хресті. Захід - перебування у гробі. Вечір - це короткочасна смерть. Сяйво сонця - воскресіння з мертвих. Ви є, сказав Він, світло світу. Дивися на ці зірки і жахайся сяйва їх. Тому Андрій, якого згадуємо нині, коли знайшов Господа всіх, як скарб світла, вигукував, звертаючись до свого брата Петра: "Ми знайшли Месію".

О, переваго братньої любові! О, протизворотний порядку! Андрій після Петра народився в життя і перший привів Петра до Євангелія, і - як уловив його: "Ми знайшли Месію". Від радості це було сказано, це було сполучено з веселістю благовістя про знайдений предмет. "Ми знайшли, сказав, цей скарб: уникай, Петре, убогості обрізання, звільнися від роздертого рубища закону, скинь із себе ярмо писань, визнай це як щось незначне, знехтуй теперішнім - як сновидінням, і гребуй Віфсаїдою - як якимось скверним і знедоленим людським місцем. Залиш мережі - як знаряддя убогості, човен - як житло під час потопу, рибні лови - як ремесло, предмет морського хвилювання, риб - як товар для обжерливості, народ юдейський - як звеличення перед Богом, Кайяфу - як батька лукавого зборища. Ми знайшли Месію, Якого провістили пророки, Якого закон проголосив нам своїм ученням, як трубою. Ми знайшли скарб закону. Уникай, Петре, голоду писань: ми знайшли Месію, Якого зі старовини прообразували знамення, Якого Михей бачив на престолі слави (Мих. 4, 1-3), Якого Ісая бачив на серафимах (Іс. 6, 1-3), Якого Єзекіїль бачив на херувимах (Єз. 1), Якого Даниїл бачив на хмарах (Дан. 7, 13-14), Якого Навуходоносор бачив у тій печі (Дан. З, 92), Якого Авраам прийняв у намет (Бут. 18), Якого Яків не відпустив, перш ніж не отримав від Нього благословення (Бут. 32, 24-32), Заднє Якого Мойсей бачив на камені. Цього ми найшли, безначально народженого, що явився в останні дні". О великий скарбе, повнота якого не може бути вичерпана! Це - багатство, що не підлягає законам матеріальним, сутність яких не знає початку і саме знаходження яких - нове. "Ми знайшли Месію, що означає: Христос". Багато христів, але всі вони - смертні. Авраам був христос, але зітлів у гробі; Ісаак був також христос, але кістки його лежать у гробі. Яків був христос, але смертний. І Мойсей був христос, але був похований, - у якому місці, не знаємо. Подібно до цього і Давид був христос, але всі вони були здобиччю смерті, всі - полонені смерті. Один Христос - істинно за природою Бог, але Який, зі Свого милосердя до людей, запечатав Своїм виходом дівочу утробу, як печаткою, і цих рибалок джерелами Своїх зцілень. Його є держава, царство, слава і поклоніння, з непорочним і єдиносущним, тієї ж істоти, Отцем і Святим Духом, нині, і завжди, і навіки-віків, амінь.