Святий благовірний і рівноапостольний цар Борис Болгарський, у святому Хрещенні Михайло (907), який прийняв Хрещення зі своїм народом у ІХ столітті. Рівноапостольний подвиг його був передбачений йому дядьком, святим Бояном. Перші роки правління царя Бориса складалися невдало. Болгарам доводилося часто воювати з сусідніми народами, країну відвідували голод і мор, і в 860 році Болгарія перебувала в тяжкому стані. Цар Борис бачив порятунок країни, що перебувала в язичництві, в просвіченні її вірою Христовою. 

Під час однієї з воєн болгар з греками узятий в полон іменитий придворний Феодор Куфара, який раніше прийняв чернечий постриг. Він був першою людиною, що посіяла насіння Євангельські в душі болгарського царя. В одному з походів греками була взята в полон малолітня сестра царя Бориса і вихована при дворі візантійського імператора у Православній вірі. Коли помер імператор Феофіл, цар Борис вирішив скористатися доброю нагодою, щоб помститися грекам за попередні поразки. Однак вдова імператора, Феодора, проявила мужність і послала вісника до болгарського царя з попередженням, що вона сама готова захищати імперію і осоромить противника. Цар Борис віддав перевагу мирній угоді, і на знак примирення відбувся обмін полонених Феодора Куфари і царівни болгарської, яка ще більше схилила брата до християнської віри.

Трохи пізніше до Болгарії був посланий святитель Мефодій, який просвітив слов'ян разом зі своїм братом Кирилом  світлом Христової віри. Святитель Мефодій здійснив Хрещення царя Бориса, його родини і багатьох бояр. Болгари-язичники, дізнавшись про це, хотіли убити царя Бориса, але їх змова була зруйнована охрещеним царем, а болгарський народ, позбавлений бунтівних вождів, добровільно прийняв хрещення. Між Візантією і Болгарією було укладено мир, заснований на єдності віри, який не порушувався до кінця правління благовірного царя. Велику участь у духовному утвердженні болгарського народу брав грецький Патріарх Фотій. У 867 році до Болгарії були послані проповідники від римського папи, з цього часу протягом трьох років у Болгарії панував розбрат між Грецькою і Римською Церквами. Проведений у 869 році Собор у Константинополі поклав кінець розбрату, і 3 березня 870 року Болгарія приєдналася до Східної Церкви, і Православ'я в ній ще більш утвердилося. У Болгарії прославилися святі подвижники: святителі Горазд (пам'ять 27 липня) і Климент Охридський (пам'ять 27 липня). Благовірний цар Борис прикрашав країну храмами і сприяв поширенню благочестя, згодом у Болгарії було засновано Патріаршу кафедру. На схилі років святий цар Борис пішов у монастир, залишивши престол синам Володимиру і Симеону. Перебуваючи в монастирі, благовірний цар дізнався про те, що Володимир, який правив після нього став на шлях відступництва від християнства. Нарікаючи про те, що сталося, святий Борис знову одягнувся в шати, покарав непокірного сина і, позбавивши його зору, посадив до в'язниці. Доручивши правління молодшому синові Симеону, благовірний цар Борис повернувся в монастир. Лише одного разу він вийшов з нього для відвернення навали угорців. Помер святий благовірний цар Борис, у святому хрещенні Михайло, 2 травня 907 року.