Грузинська цариця свята Тамара, що жила в кінці XII - на початку XIII століття, сприяла поширенню на Кавказі християнства, споруджувала і постачала начинням і одяганнями безліч храмів в горах і ущелинах. В один з таких храмів, що знаходилися близько осетинського аулу Марьям-Kay, вона і надіслала список з афонської Іверської ікони Божої Матері в дар новопросвіченим християнам. Написана ця ікона була благочестивим чоловіком, який перед тим, як почати роботу, постив шість тижнів.

До 1768 року ця ікона Богоматері зберігалася в Куртатинському окрузі. Тут вона три рази чудесним чином виходила неушкодженою з пожеж. У тому ж році за наполяганням імператриці Катерини II осетини аулу Марьям-Kay повинні були виселитися з Куртатинського округу. Вирушивши в дорогу і взявши з собою Іверську ікону, подорожні-осетини заночували на березі річки Терек біля міста Моздока. Всю ніч від святої ікони виходило яскраве світло, освітлюючи всю околицю, а вранці, коли переселенці хотіли продовжити свій шлях, воли, запряжені в гарбу, на якій містилася Іверська ікона, не змогли зрушити з місця. Одному з подорожніх було уві сні видіння: Богородиця наказала залишити ікону на цьому місці. Звістка про це дійшла до архієрея Гая, яким був здійснений урочистий молебень біля ікони. Архієрей хотів було перенести ікону до міського собору, але йому теж було відкрито, що святий образ повинен залишатися на тому ж місці. Єпископ послухав цього небесного навіювання і побудував тут для Іверської ікони каплицю, на місці якої в 1796-1797 роках був збудований храм в ім'я Успіння Богоматері, тут же незабаром була заснована жіноча обитель. Але в 1799 році і храм, і монастир було закрито, оскільки була скасована і сама Моздокська єпархія.

За переказами, коли ватажок кавказьких горців Шаміль підходив зі своїм військом до Моздоку, щоб оволодіти ним, йому з'явилася у видінні Жона в білому вбранні і наказала не чіпати місто.

Наприкінці XIX століття на честь Іверської ікони Божої Матері жителями Моздока був збудований величний храм. Але не тільки моздоцькі жителі вважали цю ікону своєю покровителькою - вона шанувалася по всьому Кавказу, і не одні лише православні, а й католики, що населяли Кавказ, служили їй молебні і ставили перед нею свічки.

Від Іверської Моздоцької ікони здійснилося багато чудес і зцілень. Часто за обітницею прочани приходили до неї здалеку босоніж і кілька разів обходили навколо собору на колінах. Щороку її переносили в м. Владикавказ, де вона перебувала близько місяця.

На превеликий жаль, після революції 1917 року ікона була втрачена і сьогодні в Успенській церкві міста Моздока знаходиться її список.