Бог промишляє над кожною людиною

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Ми, християни, віримо у те, що Бог, Який створив світ і людину, не залишає нас без Свого Промислу. Що таке Промисел Божий? Промисел Божий - це безперестанні діяння премудрості і благості милосердя Божого, якими Він допомагає всякому добру, а злу, що виникає через віддалення від добра, покладає край або спрямовує його до благих наслідків.

Бог піклується про весь світ і про кожну людину окремо. Без волі Божої в житті людини нічого не відбувається. Тому Господь Ісус Христос сказав, що без волі Отця Небесного не впаде з голови жодна волосина (Мф. 10, 30). А як же чиниться зло? Теж за волею Божою?! Не за волею Божою, а за попущенням Божим. За волею Божою твориться добро, а зло - за попущенням Божим. Бог кладе край злу або спрямовує його до благих наслідків. Господь виправляє наші помилки і навмисні лихі вчинки. Усе, що трапляється з кожним із нас у житті доброго і злого, все це відбувається не без Про­мислу Божого.

Ми віримо у Промисел Божий, але не можемо зрозуміти, чому в нашому житті стається та чи інша подія. Чому доля кожного з нас складається саме таким, а не інакшим чином.

Наша моральність залежить від нас і від Бога, Який Своєю благодаттю допомагає людині бути доброю. А зовнішні обставини нашого життя залежать не від нас. Бог керує подіями, які відбуваються так, що в кінцевому підсумку завжди перемагає добро. Інакше й бути не може! Добро непереможне, тому що непереможний Бог. Зло може здобути тимчасову перемогу, але кінцева перемога належить добру.

Один пустельник, лагідний, благочестивий і доброчесний, день і ніч молив Бога, щоб Він просвітив його розум і дав пізнати йому шляхи Промислу Божого. Але Господь не прислуховувався до його молитви. Пустельник, вважаючи себе грішником, негідним прийняти одкровення з неба, вирішив піти до старця, який проживав дуже далеко, і від нього дізнатися про те, що постійно хвилювало його розум. Узявши з собою їжу і питво, він вирушив у путь. На шляху йому зустрівся чорноризець і запитав: "Куди йдеш, рабе Христів?" - "До такого-то старця", - відповів пустельник. "Я йду туди ж", - сказав чорноризець. Супутники зраділи один одному і пішли разом.

Коли надійшов вечір, прочани зупинились у одного багатого чоловіка, який прийняв їх зі щиросердою радістю і пригостив вечерею з срібного посуду. Після того, як вони встали з-за столу, чорноризець узяв одне блюдо, вийшов з хати й кинув його у річку. Хазяїн не сказав ані слова, а пустельник не знав, що й думати про це.

Ранком подорожні продовжили свій шлях і на другий вечір прийшли ночувати до іншого странноприїмця, який виявив їм щиру гостинність. Що ж зробив чорноризець? Ранком, коли треба було, подякувавши за гостинність, йти далі, хазяїн привів до прочан свого єдиного сина і попросив благословити його. Раптом чорноризець схопив його за горло і задушив. Пустельник жахнувся, хотів закричати, але втратив голос... А батько лише сказав: "На все воля Божа".

Прочани пішли далі, однак на третій вечір не зустріли нікого, хто б їх прийняв і нагодував. Вони знайшли порожній старий будинок і переночували у ньому. Ранком чорноризець став руйнувати будинок, а потім будувати його заново.

Пустельнику урвався терпець і він вигукнув: "Заклинаю тебе, скажи мені - ангел ти чи диявол? Справи твої для мене незбагненні". - "А що я зробив?" - запитав чорноризець. "Третього дня, - сказав пустельник, - ти втопив блюдо у доброчесного чоловіка, вчора задушив сина благочестивого странноприїмця, а сьогодні без усякої на те причини зруйнував будинок і почав його знову будувати, сам не знаючи для кого".

"Не дивуйся цьому, добродушний старець, - сказав чорноризець, - і не спокушайся моїми вчинками. Послухай, що я тобі скажу. Перший страннолюбець - людина богоугодна, але блюдо, яке мною було втоплене, він придбав нечесним шляхом. Знай же, я втопив його блюдо з почуття вдячності за його гостинність, щоб через цю незначну річ добра людина не втратила нагороди на небесах. Другий странноприїмець теж богобоязка людина, але його малолітній син, досягнувши повноліття, зробився б злодієм і тим самим приніс би батькові сором і ганьбу; крім того, нещасний батько повинен був би дати за нього відповідь на Страшному Суді. Знай, що за доброчинність батька я умертвив сина і не допустив його до злочину".

"Але тут, у пустелі, яку ти мав підставу руйнувати будинок і знову споруджувати його?" - запитав пустельник.

"Не спокушайся і цим моїм вчинком, - відповів чорноризець. - Хазяїн цього будинку був хижаком і людиновбивцею. Він зубожів і залишив свій будинок. Дід його, будуючи дім, сховав у його стінах золото. Будинок зруйнований для того, щоб хто-небудь, шукаючи золото, не згубив би душі своєї. Отож, повертайся, добрий старче, - сказав чорноризець, - у свою келію і наперед не бери на себе безрозсудний труд випробовування Промислу Божого. Сам Дух Святий говорить, що це - глибина незбагненна і невідома для людини. Не прагни даремно взнати його, бо немає у тому ніякої користі".

Сказавши це, чорноризець став невидимим. Старець жахнувся і зрозумів, що це був ангел, який був посланий йому Богом для того, щоб дати спасительний урок. Пустельник покаявся у своєму нерозумінні і дав обітницю Богу ніколи не випробовувати Його Промислу.

Дорогі браття і сестри! Ми повинні не сумніватися в діяннях Промислу Божого і не ставити собі запитань: чому Бог чинить так, а не інакше.

Ап. Павло говорить: "А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: навіщо ти мене так зробив? Хіба не має влади гончар над глиною, щоб з тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?" (Рим. 9, 20-21). Будемо ж завжди покладатися на благу волю Божу і на Його Промисел, як на непереможну силу Божу.

Амінь!