Слово про користь працелюбності

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Кожна людина повинна працювати - фізично або розумово. До праці закликає нас Господь. Це Він дав заповідь нашим праотцям Адаму і Єві, які згрішили: "В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю" (Бут. 3, 19). І з того часу праця стала законом для людини. Працелюбність - це християнська чеснота. Ап. Павло говорить: "Якщо хто не  хоче трудитися, то хай і не їсть" (2 Сол. 3, 10).

Але не всі хочуть працювати. Як правило, це люди ліниві й гулящі. Вони живуть за рахунок чужої праці. До категорії таких людей належать діти, які живуть за рахунок батьків. Діти повинні з раннього дитинства привчатися до праці. Щасливе дитинство полягає не в тому, щоб нічого не робити і тільки користуватися плодами чужої праці. Результатом бездуховності минулого періоду стало те, що чимало людей розучилися працювати. Зрівнялівка породила хибне ставлення до праці. У багатьох людей утвердився неправильний погляд на життя. Вони чомусь переконані, що держава повинна забезпечити громадян усім необхідним. А Господь говорить: "В поті лиця твого їстимеш хліб твій". Але праця повинна бути чесною. В основі праці лежить духовність. Це про неї сказав Ісус Христос: "Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам" (Мф. 6, 33).

Моральність і духовність повинні супроводжувати працю, тоді вона буде благословенна Богом і  буде корисною не лише тим, хто працює, але й іншим людям: домашнім, друзям, суспільству.

Ухиляючись від чесної праці, люди, особливо молодь, часто стають на шлях злочинів. Бувають і такі випадки, коли молоді люди, намагаючись обрати легкий шлях життя, ідуть у монастирі, розраховуючи на те, що там вони знайдуть без особливої праці повне забезпечення і спокій. Вони не знають, що чернече життя в усі часи було з'єднане з молитовним подвигом і фізичною працею. Атеїзм створив образ ченця-нероби.  Насправді ж ченці завжди відзначалися працелюбством. Результатом їхньої праці були процвітаючі монастирі, які ставали осередками культури, освіти. Біля них знаходили притулок знедолені люди.

Однак траплялися серед ченців  і такі, які думали, що в монастирі не обов'язково фізично працювати, а треба лише молитися і відвідувати богослужіння.

Історія Синайського монастиря зберегла досить-таки повчальний приклад. Одного разу до настоятеля Синайського монастиря на ім'я Силуан прийшов по благословення якийсь чернець. Побачивши братію, яка була зайнята фізичною працею, він сказав: "Не займайтеся здобуванням їжі, яка все одно згниє". При цьому він послався на слова Ісуса Христа, сказані Марфі, коли та поскаржилася Йому на свою сестру Марію, що та не допомагає їй по господарству: "Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї" (Лк. 10, 42). Почувши це, ігумен звелів наглядачеві відвести гостя до кімнати і залишити його там наодинці.

Через декілька годин ченці почали обідати. Між тим гість дивився у вікно і чекав, коли ж покличуть і його. Ченці вийшли з-за столу, а про нього ніхто й не згадав. Нарешті, відчуваючи голод, він прийшов до настоятеля і запитав: "Чи їли сьогодні ченці?" - "Їли", - відповів настоятель. "А чому ж не покликали мене?" - ображено мовив гість. "Ти людина духовна і не маєш потреби в їжі, - сказав настоятель, - а ми наділені плоттю і хочемо їсти; ось тому і працюємо. Ти обрав благу частину: так читай же книги і живись духовною їжею".

Чернець-гість засоромився своєї псевдомудрості і, вклонившись до землі, просив у настоятеля вибачення. "Люб'язний у Христі брат, - піднімаючи його, сказав ігумен, - з якого боку не розглядай працю, але від неї завжди є користь; і Марія заслужила похвал від Спасителя для своєї сестри Марфи".

Неробство часто буває причиною пороків, бо, не маючи чим зайнятися, людина дає волю своїм пристрастям, що тягнуть її до загибелі. Так неробство народжує розпусність, пияцтво, тютюнокуріння і наркоманію. Людина,  зайнята корисною працею, не має вільного часу для розбещеного життя.

Браття і сестри! Усім нам треба багато трудитися і привчати до чесної праці молодь. Це не тільки корисно для земного життя, але і спасительно для життя вічного.

Амінь!