Про гріх святотатства

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Восьма заповідь Закону Божого гласить: "Не вкради!" Усі ми добре знаємо, що крадіжка є гріх. Вкрадене або придбане нечесним шляхом користі людині не принесе. Святитель Тихон Задонський говорить: "Украдене чуже добро подібне до внесеного в дім вогню, який спалює увесь маєток; бо де неправда, там клятва Божа, де клятва Божа, там не буде ніякого добра. Хижаки і грабіжники подібні до людини, яка вичерпує воду решетом: з їхніх рук витікає все, що вони грабують і збирають. Людино! Грабуй і хапай як хочеш і що хочеш, однак знай, що з твоїх рук витече і твоє власне добро".

Якщо крадіжка чужого є перед Богом великим злочином, який позбавляє людину Царства Божого, то незрівнянно важчим злочином є святотатство. Святотатством називається привласнення предметів і речей, що присвячені Богу. Тому крадіжки у церквах і на кладовищах відносяться до святотатства. Святотатці будуть покарані судом Божим. Він покарає святотатців не тільки у майбутньому житті, але і в земному. Як біблійний приклад такого покарання, можна навести долю царя Валтасара, який насмілився використати для бенкету посуд, вкрадений з єрусалимського храму. Спочатку Господь покарав його страхом, коли на стіні з'явилася таємнича рука, що писала, провіщаючи загибель його держави, а потім прийшла і смерть самого царя Валтасара.

У Біблії розповідається  про ще один випадок святотатства, що стався з Ахаром. Він привласнив собі частину здобичі, що була присвячена скинії. За цей гріх ізраїльський народ ніс покарання до тих пір, аж поки винний, розкритий завдяки метанню жереба, не був побитий камінням.

У наш час розповсюдженим гріхом є крадіжки ікон, церковного начиння і богослужбових книг. Яким би не був мотив подібної крадіжки, він кваліфікується як святотатство. До гріха святотатства відноситься також продаж церковних свічок поза храмом з метою наживи. Свіча - це жертва Богу. Тому продаж свічок як товару змінює їх призначення  і відноситься до святотатства. Святотатством є також пограбування домовин померлих і надмогильних пам'ятників. Святотатством є привласнення чого-небудь, присвяченого Богу, незалежно від того, де знаходився цей предмет  - у храмі чи поза ним.

За життя св. Андрія, Христа ради юродивого, у Константинополі жив один великий грішник - гробокоп, який обкрадав померлих. Одного разу він дізнався про поховання дочки вельможі і подався до її могили, щоб  зняти з небіжчиці дорогоцінний одяг. На дорозі його зустрів св. Андрій і, знаючи про його нечестивий намір, став умовляти не робити цього, погрожуючи судом Божим. Однак зухвалий злодій не звернув уваги на умовляння св. Андрія. Прийшовши до печери, де була похована дівчина, він відсунув камінь, зняв з неї дорогоцінний одяг і не посоромився зовсім оголити її. Але у той самий момент, коли святотатець закінчував свою ганебну справу, за повелінням Божим померла встала з труни і вдарила невимовно нажаханого грабіжника  по обличчю, від чого той одразу ж втратив зір. "Окаянний! - сказала дівчина грабіжнику. - Хоча б заради сорому залишив би мені останню з одежин. Від сьогодні ти ніколи не будеш грабувати. З цієї пори ти взнаєш, що є Бог, живий Ісус Христос, є суд і буде віддяка після смерті".

Існує багато подібних прикладів покарання Божого за гріх святотатства. Не слід привласнювати чужого, бо це гріх перед Богом, особливо слід уникати будь-якого святотатства.

Амінь!