Слово проти заздрості

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Духовне життя багато в чому полягає у внутрішній боротьбі між пороками і доброчесністю. Православний християнин обов'язково повинен боротися зі своїми пристрастями. Ніхто з людей не може сказати про себе, що у нього немає пристрастей. Якщо хто думає, що він вільний від цього, той помиляється, і, як говорив апостол Іоан Богослов, той неправдомовець, і істини немає у ньому (Див.: 1 Ін. 2, 4).

Однією з людських пристрастей є заздрість. Вона належить до числа найзгубніших пристрастей, що зароджуються у людській душі. Як черв'як, що з'являється в дереві, перш за все з'їдає саме дерево, так і заздрість спочатку точить душу, що породила її. Заздрість отруює душу і серце печаллю, тому що заздрісний вважає благополуччя й успіхи ближнього своїм нещастям, а надання у чомусь переваги іншим сприймає як несправедливу образу для себе. Пристрасть заздрості буває злостивою. Заздрісник згодний навіть заподіяти собі шкоду, аби лиш удвічі нашкодити ближньому. Найвища ступінь заздрості - коли людина готова піти через неї на вбивство.

Заздрість народжується, коли починається благополуччя іншого; припиняється, коли закінчується його благополуччя і починається злополуччя. Так, заздрістю наші прабатьки Адам і Єва були позбавлені блаженства і опинились у тяжкому становищі. Заздрість спонукала Каїна повстати проти свого брата Авеля і вбити його. Через заздрощі брати продали Йосифа Прекрасного у Єгипет, через заздрість юдеї розіп'яли на хресті Господа нашого Ісуса Христа. Від заздрості Саул гнав Давида, Ісав переслідував свого брата Якова.

Заздрість і ненависть закривають Небо, засліплюють розум, затьмарюють душу, обтяжують совість, засмучують Бога і радують бісів. Той, "хто ненавидить брата свого, той знаходиться у темряві, і в темряві ходить, і не знає, куди йде", - говорить ап. Іоан Богослов.

Заздрість не здатна бачити нічого доброго.    "Де заздрість і сварливість, - говорить ап. Яків, - там безладдя" (Як. 3, 16).

Корінь і початок заздрості є гордість. Оскільки гордий намагається стояти вище за інших, він не може терпіти, щоб хто-небудь був із ним нарівні, а тим більш  - вище за нього. Смиренний не може заздрити, тому що визнає свою недостойність, інших же вважає більш гідними. Пристрасть заздрості є в тих, які думають про себе, ніби вони мають велике значення у світі і, будучи високої думки про себе, інших вважають за ніщо.

Гордий Саул обурювався на лагідного Давида через те, що веселі жінки хвалили більше Давида, ніж Саула. Саул з цього приводу сказав: "Давиду дали десятки тисяч, а мені тисячі" (1 Цар. 18, 8). Після цього він став переслідувати і гнати невинного Давида.

Ми повинні дякувати Богу за все; триматися того, що дав Бог, і не заздрити тим, хто більше обдарований благополуччям і честю. До чого кожен з нас покликаний, у тому і повинен перебувати. Не треба заздрити тому, кому Бог дарував більше, ніж нам. Ніхто не може придбати сам для себе більше, ніж дасть йому Бог, бо всяка влада і честь від Бога.

Доброзичливі люди не страждають від заздрощів, тому що в них почуття симпатії переважає над егоїзмом. Заздрість можна погасити доброзичливістю. Якщо у душі виникає заздрість до кого-небудь, необхідно викликати у собі добре почуття до цієї людини, і заздрість вмить затихне. Святитель Феофан Затворник говорить, що коли залишити в душі заздрість, то вона висушить тебе, змучить і вжене у домовину. Отже, необхідно перемогти себе і припинити робити зло тому, кому заздриш.

Будемо ж, браття і сестри, намагатися приборкувати у собі заздрощі й знищувати їх при першому ж відчутті, звертаючись по допомогу з молитвою до Серцевідця Бога.

Амінь!