Ще раз про заздрість

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Серед людських пороків особливе місце займає заздрість. Заздрість - це скорбота від щастя іншої людини. Вона дуже небезпечна, тому що здатна йти на наклепи і навіть на злочин.

Якщо доброчесність можна порівняти із сонцем, то заздрість подібна до тіні: вона скрізь іде за праведником. Хто служить прикладом благочестивого і загальнокорисного життя, того не можуть захистити ні громадянські заслуги, ні мужність, ні євангельська лагідність. Причина цього - заздрість негідних людей. В Євангелії сказано, що первосвященики юдейські, книжники і фарисеї видали на смерть Ісуса Христа через заздрощі (Мф. 27, 18).

Яскравим прикладом виявів чорної заздрості може бути також те, що трапилося з святим Григорієм, єпископом Акрагантійським (23 листопада). Він, будучи ревним і благочестивим пастирем,  відзначався добродійністю і був для усіх корисною людиною. Святий Григорій мав усі достоїнства, щоб викликати до себе заздрість і злобу. Його лютими ворогами були двоє священиків: Савин і Крискент. Причому Савина святитель облагодіяв. Але заздрість не знає почуття вдячності. Обидва священики намагались якомога більше нашкодити святителю Григорію. Спочатку вони поширювали про нього безчесні чутки, чим викликали підозру і ненависть  до нього серед чиновників і  народу. А незабаром у своїй злобі пішли ще далі. Вони підкупили красиву, спритну і безсоромну жінку на ім'я Євдокія. Одного разу вночі, коли св. Григорій був на всенічній, ці два лиходії ввели її до спальні праведника, підкупивши при цьому також і сторожу, як свого часу підкупили сторожу при гробі Ісуса Христа юдейські первосвященики.

Святитель Григорій молився у церкві до самого ранку, нічого не знаючи. Нарешті він вийшов з храму, оточений народом, який завжди проводжав його до внутрішніх палат. Там святитель зупинився і, звернувшись до народу, благословив його. Раптом Савин і Крискент заглянули за двері, роблячи вигляд, ніби щось помітили, вбігли до палати і вивели звідти Євдокію. Народ дивувався, святитель не знав, що відбувається, а лиходії кричали: "Дивіться, що робить пастир і вчитель! Ми завжди говорили, що цей муж рівноангельського життя, а він старий сластолюбець!"  Народ не знав, що й думати, а святий Григорій, приголомшений несподіванкою, мовчав.

Трохи опам'ятавшись, усі в один голос запитали Євдокію: "Чи був з тобою наодинці єпископ?" - "Клянусь небом і землею, - відповіла безсоромниця, - Григорій пробув зі мною до тих пір, поки не пішов до церкви, і обіцяв знову повернутися у мої обійми". - "Неправду кажеш, злохитра насмішнице! - кричали домашні.

"Німими хай стануть уста улесливі, що кажуть на праведного беззаконня і приниження", - сказав молодий диякон на ім'я Філадельф. "Ви йому свої і недостойні довіри!" - заперечив Крискент і вдарив Філадельфа.

Деякі з народу спокусились і повірили наклепу; інші й слухати не хотіли наклепників, довгий час знаючи святе життя Григорія. Але сторона злоби і лукавства перемогла. Священики - злі заздрісники - наклали руки на святителя Христового, вивели його з будинку і кинули до в'язниці. Після цього вони відправили градоначальнику Папину листа з проханням прибути для суду над Григорієм...

 Але світло благочестя завжди просвіщає людей, щоб вони бачили добрі справи праведника і прославляли Отця Небесного. Так сталося і з єпископом Григорієм. Господь прославив Свого угодника даром зцілення хворих, блудниця визнала свій гріх, а заздрісники Савин і Крискент були покарані. Заздрість довела цих священиків до засудження і страждань.

Дорогі браття і сестри! Будемо ж просити Господа, щоб Він урятував нас від заздрощів і наклепів. Послухаємо Христа Спасителя: "Відкладіть усяку злобу і всякі лестощі і лицемірство".

Амінь!