Про лихослів'я

В ім'я Отця, і Сина і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри!

Одним з розповсюджених пороків сучасного суспільства є лихослів'я. Лайливці будуть судитися судом Божим разом з тяжкими грішниками. Апостол Павло у Посланні до Коринф'ян пише, що лихословці  разом з п'яницями, блудниками, злодіями, лихварями Царства Божого не успадкують (1 Кор. 6, 10), якщо, звичайно, не покаються і не виправляться. Той же апостол, звертаючись до християн, говорить: "Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре" (Еф. 4, 29).

Особливо грішать ті люди, які ображають ближніх так званим "матірним словом". Один святитель сказав, що "матірним словом" хулиться священне ім'я матері. Першою матір'ю для християн є Пресвята Богородиця. В особі апостола Іоана Богослова Господь Ісус Христос, терплячи смертні муки на хресті, всиновив своїй Матері весь християнський рід. І з того часу Церква іменує Пресвяту Богородицю Матір'ю роду християнського. Друга мати - це та жінка, яка народила нас, дала нам життя і виховала. Без неї ми не існували б, не знали б цього прекрасного світу і не раділи б життю. Третя мати - це земля, яка дає всім нам, з благословення Божого, їжу, одяг та житло. Як можна хулити найдорожче, найсвященніше ім'я - матері?

Треба утримувати свій язик від лихослів'я, треба викорінювати з свого життя цей злий звичай. Якщо "за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний" (Мф. 12, 36), то про гниле слово нема чого і говорити. Послухайте, що говорить Премудрий Соломон: "Благословенням праведників місто йде угору, устами грішників - занепадає" (Пр. 11, 11).

Значить, через нечестивих лихословів руйнуються міста і села. Найбільшою карою за "матірне слово" для людини є позбавлення благодаті та благословення Божого.

Святитель Григорій Двоєслов, який написав літургію Ранішосвячених Дарів, яку Церква здійснює у дні Великого посту, розповідає про один випадок, який стався у Римі в  VI ст. Приклад цей стосується лихослів'я і Божої кари за цей гріх. Один мешканець Рима мав маленького сина, якого він любив і балував. Надмірні пестощі довели хлопчика до того, що він перестав утримуватися від вимовляння лайливих слів. Як тільки що-небудь не подобалося йому,  він починав лаятись. Він дійшов до такого стану, що став хулити лайливими словами ім'я Боже, ікони та інші священні речі. У той час стався в Римі мор, і хлопчик побачив, як до нього підступили біси, щоб узяти його грішну душу. Побачивши їх, хлопчик закричав і, звертаючись до батька, став умовляти і просити його відігнати їх. Батько запитав сина: "Дитя моє! Що ти бачиш?" Він відповів: "Ось прийшли біси і хочуть взяти мене". Потім він став лаятись поганими словами і в ту ж мить помер. Так Господь покарав людину за лихослів'я.

Бували випадки, коли Бог раптово посилав на лайливця оніміння, як кару за цей гріх.

Лихослів'я не личить будь-якій культурній людині, тим більше - християнину, не кажучи вже про священика. Часто лихослів'я є результатом гніву. Але трапляються люди, які вживають лайливі слова несвідомо.  Вони так засмітили свою мову, що не можуть висловити думку без гнилих слів. Вони стають для них словами-паразитами. Ох, як небезпечно людині доводити себе до такого стану!

Соромно чути, коли лихословить чоловік, але вдвічі непристойніше, коли гниле слово виходить з вуст жінки.

Апостол Павло, повчаючи християн, каже: "Лихослів'я, і марнослів'я, і кощунство не пристойні вам" (Еф. 5, 4), тобто нам, християнам. Тому той, хто заражений цим огидним пороком, повинен викоренити його і не оскверняти лихослів'ям не тільки вуста, але і слух.

Амінь!