1970/1971 р.

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
 
Дорогі браття і сестри!
 
Щедрий на ласку Господь сподобив нас і цього року урочисто святкувати Різдво Христове. Знову в наших православних храмах лунає й радує наше серце ангельська пісня: "Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління". І знову думкою ми звертаємося до тих далеких часів, коли людство жило в темряві духовній. Не знаючи сенсу життя, люди все глибше й глибше поринали в безодню пороків і пристрастей.
І ось на околиці Вифлеєма, у святу ніч, на землі звершилася велика таїна втілення Бога. Син Божий прийняв людську природу і, не перестаючи бути Богом, став звершеним чоловіком. Він зруйнував стіну гріха між Богом і людиною і знищив ворожнечу й ненависть між людьми.
Народжений Син Божий сповістив людству, що земне життя - це сходинка до вічного життя. Віра в це благовістя дає натхнення людині на земні труди і допомагає їй переборювати житейські труднощі. Ісус дав людям заповідь, що основним законом життя є любов: любов до Бога і взаємна любов людей між собою - подібна до любові до самого себе; що люди - браття, що всі нації й раси рівні перед Богом. Ісус Христос учив, що смирення не принижує людську гідність, а навпаки, підносить її, тоді як самозвеличування й гріховна гордість ганьблять людину. Він відкрив людям, що духовні якості являють собою найдорожче в людині, що чистота душі й тіла важливіша від зовнішньої краси.
Народжений Син Божий приніс на землю мир. Мир Божий - це передусім мир зі своєю совістю. Із священних сторінок Біблії ми довідуємося про першого вбивцю Каїна, який, проливши кров свого брата Авеля, носив на своєму обличчі знак убивці й до самої смерті не знаходив спокою на землі. Мир Божий - це стан душі, коли людина не тримає проти ближнього свого камінь за пазухою, не носить у собі ані ненависті чи жадоби помсти, ані пам`яті про заподіяні йому кривди, ані заздрощів або ревнощів, ані прагнення самозвеличування. Мир Божий - там, де людина, відкинувши егоїзм і огидну корисливість, служить своєму ближньому, щирою працею будує добробут свого народу і сприяє процвітанню своєї країни. Братерська любов, однодушність і однодумність у добрих ділах та відкрите перед своїми ближніми серце є джерелами внутрішнього миру й духовної радості.
Внутрішній мир спонукає нас дбати і про мир зовнішній, про мир між народами, про мир на землі. Християнська совість не може бути спокійною, коли протягом багатьох років проливається невинна кров багатостраждального героїчного в`єтнамського народу. Нас тривожать події на Близькому Сході. Земля, освячена стопами нашого Спасителя, яка стала колискою християнства, де ангели заспівали небесну пісню: "Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління", - перетворена на місце воєнних дій, які викликають тривогу за міжнародний мир.
Усвідомлюючи необхідність святого подвигу миротворництва, наша Свята Церква знову і знову звертається до всіх християн і до всіх людей доброї волі, щоб вони об`єднали свої зусилля з діями тих, хто прагне встановити на землі справедливий і міцний мир між народами, врятувати мільйони людей від злиднів, голоду і хвороб, хто добивається загального й повного знищення смертоносної зброї, яка загрожує життю на землі.
Сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, з Різдвом Христовим і Новим роком.
У це велике свято миру й любові принесімо подяку Богові за Його благодіяння, даровані нам минулого року. І попросимо в наших щирих молитвах благословення Божого на нову творчу працю на благо нашої святої Церкви і на дальше зміцнення й процвітання нашої держави та миру на землі.
Амінь.
 
1970/1971 р.