1982/1983 р.

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
 
Дорогі браття і сестри!
 
З великою радістю ми знову святкуємо Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Для нас це велике свято має неминуще значення. Різдво Христове є джерелом нашого спасіння і початком християнства. Що таке християнство і в чому його сутність? Християнство - це Ісус Христос. Християнська проповідь - це Ісус є Христос. "За кого ви Мене вважаєте?" - таке рішуче запитання поставив Спаситель Своїм послідовникам. Для Церкви, для нас, християн, Ісус Христос є живим осередком і джерелом духовного життя. Щоправда, особа Ісуса Христа та Його надприродне народження залишаються для нас назавжди таїною Боговтілення, яка незбагненна для людського розуму, але вона в той же час приймається вірою. Вирішальне розуміння особи Ісуса Христа може дати нам тільки Сам наш Спаситель. Він один знає, що Він Собою являє і який сенс Його життя.
Що ж говорить Ісус Христос Сам про Себе? На сторінках Євангелія образ Спасителя нашого має точний відбиток Його особи, - Його правдивості, чистоти й простоти.
Ісус Христос усвідомлює Себе Тим, Хто знімає людське горе і гріх та спасає людей. Як Син Божий, Він в одній особі Суддя і Спаситель. Його місія у цьому світі є благовістям радості; "Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло" (Лк. 19, 10). Він сіє добре насіння (див.: Мф. 13, 37). Син Людський подає те, що підвладне тільки Богові: Він відпускає гріхи. "Щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - говорить розслабленому: "тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого" (Мк. 2, 11). Таке саме Його слово до грішниці: "Прощаються тобі гріхи" (Лк. 7, 48).
Ісус Христос свідомий того, що Його спасенне діло має завершитися з волі Отця у стражданнях на хресті, що Він, Господь, повинен придбати синів Царства Божого Своєю власною кров`ю. "Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох" (Мф. 20, 28). Наш Спаситель з без­прикладною впевненістю бачить Себе на останок часів Суддею світу і Царем нового Царства і одночасно усвідомлює Себе тим, Хто гріхи багатьох понесе на Собі і віддасть душу Свою на смерть (див.: Іс. 53, 11-12). Він усвідомлює Себе піднесеним до неба і бачить Себе приниженим до пороху землі. Безгрішне життя Христа, життя святе, величне й довершене, не було наслідком поступового розвитку, що здобувається в боротьбі. Воно властиве Йому від самого початку. Хиби і гріх чужі не тільки діям Ісуса Христа, але й Його природі, чужі настільки, що Він у буквальному розумінні має владу над гріхом. Він перемагає Його в інших і прощає. Та походження цієї святої людської природи лежить у Бозі. Тільки тому, що Ісус Христос є істинний Бог, Його людський образ так само святий. Тільки Божеством Ісуса Христа пояснюється безгрішність Його як людини.
Не можна в Ісусі Христі бачити тільки благородну, чисту людину, тобто любити в Ньому тільки невинність, правдивість і доброту, залишаючи богословам його Божественну природу. В Євангелії Ісус Христос виступає з ясною та виразною свідомістю Свого Божественного походження. Місце, де Він стоїть, і де Його треба бачити, - це Престол Божий на небесах. Уся його земна діяльність освячується Божественною силою, потойбічними стосовно видимого світу властивостями й мотивами. Суть його проповіді полягає в благовісті про наближення Царства Божого, і що це Царство в усій своїй силі наблизилось у Ньому Самому, в Його Особі. Цю сутність не можна шукати тільки в його вченні та моралі. Основи Його морального вчення вже були у Старому Завіті.
Нове, що приніс Ісус Христос, - це була блага вістка про те, що з Його приходом Божественне з`єднується з земним, вічність вступає в тимчасове, що спасіння наблизилося.
Якщо Ісус Христос хоче бути вищим від усіх старозавітних пророків і царів, вищим від ангелів і людей, Тим, Хто сидить праворуч від Бога, - то яке Його відношення до Бога? Визнає Він Себе відділеним від Нього, чи єдиним з Ним?
Перед нами - Чоловік, у Якого є душа й тіло, Чоловік - з людською свідомістю, з людськими почуттями й волею, і проте всі дії та слова Ісуса Христа, які описані в Євангелії, свідчать, що цей істинний Чоловік є водночас і Істинний Бог.
Коли дії Ісуса Христа порівняти з проповіддю пророків та Іоана Хрестителя, то вся їхня діяльність була тільки підготовкою до пришестя Христа. У зв`язку з цим Ісус Христос говорив про Себе: "А ось тут Більший за Іону... А ось тут Більший за Соломона" (Мф. 12, 41, 42). Таким чином, найславніші пророки і царі - менші від Ісуса Христа. Блаженні очі учеників, які бачать те, що бачать, тому що "багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не бачили" (Лк. 10, 24). Тут Ісус Христос ставить Свою діяльність не тільки у відносному, але і в абсолютному розумінні вище за усю діяльність пророків. Ця безумовна перевага полягає в незрівнянній перевазі та авторитеті особи Ісуса Христа.
У Старому Завіті не було нічого святішого за храм, суботу і закон. Але все це підлягає волі Ісуса Христа та Його владі. "Кажу ж вам, що тут Той, Хто більший від храму" (Мф. 12, 6). Суботу встановив Сам Бог (див.: Вих. 20, 8), але "Син Людський є господарем і суботи" (Мф. 12, 8). Бог дав закон через пророка Мойсея, але Спаситель поглиблює закон Мойсеїв в ім`я нового духу внутрішнього життя і любові. При цьому Він не посилається на повноваження від Бога, як це робили пророки, а діє від Свого імені: "Ви чули, що було сказано древнім. Я ж кажу вам..." (Мф. 5, 21-22).
Наша віра в такого Ісуса Христа, істинного Бога і істинного Чоловіка, Який обіцяв бути з нами до кінця віку, є джерелом нашої духовної сили й надії в наш атомний вік. У всіх нас, як і в усіх людей доброї волі, одна думка й одне бажання, щоб людство ніколи не зазнало страхіття атомної катастрофи і щоб на землі завжди був мир. Учасники Всесвітньої конференції "Релігійні діячі за врятування священного дару життя від ядерної катастрофи", що відбувалася в Москві в травні 1982 року з ініціативи Руської Православної Церкви, заявили: "Ми, віруючі люди, звертаємось до всіх народів із закликом спільно зробити так, щоб жодна країна, ні за яких обставин і ні з якого приводу ніколи й ніде не вдавалася до використання ядерної зброї".
Наша Церква закликає всіх християн завжди молитися, і особливо в ці різдвяні дні, за те, щоб Господь дарував людям мир і визволив народи від ядерної катастрофи, яка їм загрожує, щоб люди могли мирно працювати для добра своєї Вітчизни, в ім`я спокійного та благополучного життя. Поряд з молитвою ми повинні робити все для збереження миру на землі, бо сьогодні мир перестав бути справою тільки політичних діячів; він став пекучою турботою всіх народів і кожної людини зокрема.
У ці різдвяні дні, повні духовної радості й церковного торжества, сердечно поздоровляю вас, дорогі браття і сестри, з великим святом Різдва Христового і Новим роком. Нехай дасть Господь і в новому році всім вам доброго здоров`я, духовну радість, любов і добробут. Нехай мир і благословення Боже спочивають на кожній людині, яка чинить добро, на кожній родині, на нашій країні та на всіх народах!
Амінь.
 
1982/1983 р.