Унія без маски

39. Шумлянський скидає з себе маску
 
Цей новий зворот у діяльности Шумлянського починається в останніх роках XVII століття. В 1697 р. він уперше відважився заявити в деяких Ґродських Книгах присягу на Унію, яку зложив іще в році 1681, а в 1700 р. він урочисто й публічно відновив її в Варшаві, присягнувши цим разом не тільки за себе, але й за підвладні собі Єпархії.57)
Зараз після цього Шумлянський взявся за остаточне вигнання Православія з цих Єпархій.
 
 
40. Як уперше проголошено Унію у Львові 1700 року
 
У Львівській Єпархії він зустрів одинокий спротив від місцевого Братства. Братчики, опираючися на привілей Ставропігіяльний, заявили, що вони не признають ані Унії, ані влади Шумлянського, і бажають далі слухати Костянтинопольського Патріярха. Очевидно, Шумлянський не звернув уваги на цей протест і заявив, що він буде відправляти в Братській церкві урочисту Службу Божу по уніятському обряду на день Св. Петра і Павла.
Він запросив на цю Службу Божу всіх визначніших людей католицького обряду, і духовних і світських, що були у Львові, в цьому числі Великого Коронного Гетьмана Яблоновського, його синів: воєводу Руського й хорунжого коронного та багато інших.
Сучасник і самовидець, католицький канонік Ян Юзефових, описує такими словами цей факт заведення Унії в найбільш шанованій народом Львівській Церкві: „Коли Шумлянський, в товаристві дуже численних значних гостей, прийшов до церкви, то переконався, що головні й бічні двері були замкнені... Запрошені гості поляки мусіли довго чекати, червоніючи з сорому й обурення, то на ґанку церкви, то в повозах. Єпископ, ображений таким грубим противенством міщан, звернувся з проханням до Гетьмана Яблоновського, щоб той наказав жовнірам виважити двері. Яблоновський радо згодився сповнити цю пропозицію, і жовніри, на його приказ, дісталися до церкви по дахах сусідніх домів, вирубали двері сокирами, бо не могли дістати залізних дрюків, і так відчинили дорогу до церкви Єпископові та його гостям...
Після цього Єпископ Шумлянський відправив Службу Божу в присутності „народу" й усіх запрошених гостей, і відібрав Братську церкву в свої руки. Того ж дня він відбув велике свято й роздав нагороди своїм спільникам. А проте він мусів часто терпеливо вислуховувати лайки не тільки від черні, але й від багатьох Духовних"...58)
 
 
41. Перше запровадження Унії на Поділлі року 1700-го
 
Ще менше перешкод зустрів Шумлянський в Кам`янецькій Єпархії через те, що Поділля було тоді в ненормальному стані, бо переходило з-під влади турків до Речіпосполитої. Ось цікаві відомості про способи, яких вживало в таких випадках уніятське Духовенство: до нас дійшли два рапорти уніятського офіціяла Коритинського про прилучення ним до Унії Збаразького православного Манастиря та збаразьких православних церков.
Він так описує свої заходи. Він з`явився в Збаражі в товаристві надвірної чоти війська, властителя містечка - Йосипа Потоцького, і, попросивши на підмогу місцевого губернатора та ченців Бернардинського Манастиря, скликав з околиць і списав усіх православних Священиків. Тих, від яких отримав згоду на Унію, потвердив на Парафіях, а про тих, що не з`явилися, він каже, що не могли приїхати із-за бідности; „інші ж і досі уперто пробувають у схизмі й не хочуть признати над собою влади .нашого Архипастиря, а навпаки, вони бунтують селян, намовляючи їх не приймати Унії й представляючи їм, що це єресь. Я вважав за потрібне відложити збір цього жнива Господнього до зручнішого часу."
Не відважуючися іти в околиці, Коритинський взявся за діло тим палкіше в самому місті, де він почував себе цілком безпечним під опікою губернатора й військового відділу: він описав міські церкви, їх майно й документи, і відібрав їх іменем уніятського Єпископа. Настоятель одної церкви був цілковито відданий Унії, а в другого Священика, о. Ігнатія, знайшлася Грамота висвячення від Луцького православного Єпископа; і при цьому у нього був помічник, старий православний Священик, явний противник Унії, якого о. Ігнатій держав при собі, щоб догодити парафіянам, і позволяв йому правити в своїй церкві Службу Божу та сповняти Святі Тайни. Коритинський наказав Священикові змінити Грамоту висвячення, вікарія ж покликав до себе для вияснення, „але він не тільки не захотів стати передо мною сам, а сів на <коня та й сховався в лісі, як зрадник".. .59)
Після цього Коритинський взявся за важніше: відібрати під своє управління православний Збаразький Манастир. Незадовго перед його приїздом там сталася буча: Ігумен, Парфеній Янковський, з причини незгаданої в акті, був покараний православним Луцьким Єпископом, Д іони сієм Жабокрицьким. Жабо-крицький поручив ченцям Почаївського Манастиря арештувати Янковського й держати в свойому Манастирі в тюрмі. Але,.«коли почаївські ченці приїхали до Збаража й арештували Ігумена, то за нього заступився місцевий губернатор, і визволив його при допомозі жовнірів. Ігумен пішов шукати опіки до властителя міста, Йосипа Потецькго, який обіцяв захистити його під умовою, що Янковський прийме Унію та наверне на неї й братію свого Манастиря, і його парафіян.
Тим часом Коритинський чекав закінчення цього порозуміння; врешті він дістав звістку, що до нього дійшла, і взявся за справу. Він почав з того, що оголосив універсала Потоцького до мешканців Збаражу, в якому той, як властитель міста, наказує їм прийняти Унію.
Ось цей цікавий документ: „Я, Йосип Потоцький, бажаю здоров`я й усього доброго усім громадам моєї Збаразької волості. Як міщан, так і мешканців передмість і сіл сповіщаю, що, Богу дякувати, вся Руська Країна прийняла Унію, цебто-злуку зо Святою Католицькою Римською Церквою, про що отець Ігумен уже вам казав, але ви (хоч і не всі, як мені доносять), не хочете його слухати, - тому посилаю до вас оцього мого універсала, й наказую, щоб ви ні в чому не противилися, і в усьому слухали в справах церковних Ігумена вашого Збаразького Манастиря. Кожного ж упертого й неслухняного отцю Ігумену засуджую оцим на заплату кари сто гривень і крім того на тяжку кару (тілесну?). Усе оце (незгода?) тільки пуста видумка, - свята, пости й обряди лишаться у вас по-давньому, і жодної зміни ні в чому не буде. Ось тому і вдруге наказую вам не морочити сумнівом своєї совісти. На доказ чого й видаю цього мого універсала з додатком моєї печатки й з власноручним підписом. 1700 року, серпня 25. Йосип Потоцький, староста Галицький".
Зараз після універсала появився в Збаражі Ігумен Янковський, але, не зважаючи на обіцянку прийняти Унію, яку він дав Потоцькому, він відтягався й старався під різними причинами затягнути справу. До нього прийшли парафіяни, „тверді схизматики" з гарячим проханням: щоб він не приставав до Унії, та й їх не тягнув за собою. Вони обіцяли йому випросити йому помилування і від Жабокрицького, і від властителя міста, щоб тільки він твердо стояв у Православ`ї.
З другого боку, Ігумена обступили уніятські Священики, польські шляхтичі та бернардини1, і домагалися відцурання. Переконування перше не були успішні; тоді офіціял змінив тон і обсипав його погрозами, місцевий же губернатор, як представник прав властителя, заявив, що він готовий вжити своєї влади, - Ігумен не видержав, і згодився на домагання уніятів ... Його заставили відректися урочисто в церкві Православія та присягнути на Унію, і після цього офіціял узяв Манастиря під заряд свого Єпископа, наклав на членів Церковного Братства кари за спротив Унії, та й виїхав зо Збаражу, не лишаючи в місті жодної православної церкви, жодного православного Священика...
Тверді православні мешканці мусіли або лишитися без Служби Божої та церковних треб, або йти до уніятських церков. Офіційно Збаразьку волость зараховано до місцевостей, що прийняли Унію добровільно й гуртом...59)