Преподобномученики Феодор і Василій Печерські, трудилися в ХI столітті в Ближніх печерах Києва. Святий Феодор роздав своє багатство жебракам, віддалився в монастир і оселився в варязькій печері, що межувала з печерами преподобного Феодосія. Багато років пробув він тут у суворій стриманості. Коли ворог посіяв у ньому скорботу за  розданий маєток, святий Василій втішав його: "Прошу тебе, брате Феодоре, не втрачай нагороди; якщо хочеш маєтки, візьми все, що є у мене". Преподобний Феодор розкаявся і сердечно полюбив преподобного Василія, разом з яким жив в келії. Одного разу преподобний Василій протягом трьох місяців ніс послух поза монастирем. Біс, прийнявши його вигляд, з'явився до преподобному Феодору і вказав на скарби, колись приховані в печері розбійниками.