Усім народженим на землі від першого чоловіка Адама судилося бути схожим на нього за видом і перейняти такі ж, як і в нього, людські пристрасті. Він же, побачивши у свій час красу плоду райського, не втримався, Бога не послухав, тому й отримав життя страдницьке, переповнене пристрастями. Але ж Бог, коли створював його, то, взявши земний порох руками Своїми пречистими й непорочними, зробив Своє творіння без жодної вади, благим і наповненим добром. А воно ж, як із землі було створене, до земних утіх і потягнулося та все земне полюбило. Здолали земні насолоди людину, заволоділи з тих пір людським родом пристрасті, і бореться вона з ними й до сьогодні.