Преподобний Ілля вступив з ранньої юності в чернече життя і сімдесят п'ять років провів у повній самоті у віддаленій суворій пустелі поблизу Антиноя Фіваїдського (1). Неможливо передати словом ті великі подвиги, яким він вдавався на вершині дикої пустельної гори, звідки жодного разу не виходив у населені місця, і куди вела до нього прокладена серед гострого каміння вузька стежка, на яку ледве можна було ступити ногою.